Місяць тому в Албанії ми сказали, що нам досить моря. Ми з Леонардом та моєю невісткою пішли пірнати у Чорну Воду, бо ми водні тварини і вдома неспокійні. Леонард вперше спробував дихати з пляшки, і хоча йому все ще не вдається, він буде дайвером. 
Карта маршруту тут:
Але якого біса він хотів? Наші друзі, з якими ми вже подорожували того року Словаччиною, поїхали до Хорватії. Вони надіслали кілька провокаційних фото, тож у середу вдень ми за три години зібрали речі й вирушили їх зустрічати. 
Вночі я протягнув його аж до австрійсько-словенського кордону, де ми спали на стоянці. Зранку ми проїхали місцями, де проводили відпустку рік тому, а перед обідом зупинилися біля відомого VW California неподалік містечка Замбратія. Усі кордони, які ми проходили, проходили абсолютно безперебійно, наче Корони не було, а лише колона. Навіть на хорватському кордоні від нас не хотіли жодних повідомлень. Місце, де стояли наші друзі, було дуже гарним, але в ньому був один недолік, про який знає вся Хорватія. За грубий сон тут виписують штрафи. Наші друзі заплатили 70 євро за минулу ніч, незважаючи на те, що забороняючого знаку не було. Просиділи тут цілий день, а ввечері пішли шукати ночівлю без штрафу. Звісно, тут багато кемпінгів, але ціни від 40 євро за ніч нам здалися чималими. Тож ми переїхали через Умаг до містечка Карігадор, де є величезний кемпінг, де є стоянки для кемперів і караванів перед входом у кемпінг, де можна спати під деревами з підключенням до води за 10 євро. Ми можемо користуватися душовими та туалетами в кемпінгу. Чого ще можна побажати. 
Подорож тривала вздовж узбережжя Істрії, ми відвідали кілька пляжів і нарешті кинули якір у маленькому кемпінгу 3* за 30 євро за ніч. Загалом тут було десять кемперів, а в іншому випадку весь табір був заповнений сезонно припаркованими караванами та бунгало для оренди. У нас було гарне місце з видом на море, тому ми зупинилися тут на дві ночі. Наступного дня половина небагатьох машин виїхала, бо словенці оголосили Хорватію ризикованою і якщо не хотіли йти на карантин, то мали пакувати речі та їхати додому. Усі вони були відповідно розлючені, але що їм залишалося…
Наступним кроком стала історія. Ми їздили в Ровінь і дивилися історичний центр вночі. Це типове адріатичне місто з усім. Звісно, до масок тут нікого немає. Ми знайшли місце для ночівлі за допомогою park4night. Це була стоянка для ресторану, де власник ресторану зустрів нас безкоштовним аперолом і був радий 10 євро за парковку. Завдяки Короні став і офіціантом, і кухарем. Він ніколи в житті не переживав такого сезону. Йому довелося звільнити працівників, і вони зрештою поїхали працювати до Німеччини. Корона знищує туризм і в Хорватії...
Наступний день ми провели на гарному пляжі біля міста Перой. Ми були тут одні. За заявкою тут можна і ночувати, але ми вирішили не ризикувати. Увечері ми відвідали історичний центр Пули та його Колізей. Ми знову знайшли місце для ночівлі в ресторані, де навіть дозволили спати безкоштовно. Ну, Маджо та його родина пішли на вечерю, тож це було не зовсім безкоштовно. Ми не дуже ходимо на гриль з Елізабет, тому що тоді ми просто ганяємося за нею по кімнаті...
Наступного дня ми жадали пустелі, тож звернули з головної дороги на гравійну дорогу. На крутому підйомі нас мало не зав’язало, але пляж біля містечка Перушкі того вартий. Увечері ми повернулися до табору. Ми провели там дві ночі, і Маджо з родиною також орендували човен. Всього в кемпінгу було до 20 машин, тому він був абсолютно порожній, що нас влаштовувало. 
Перед поверненням додому ми планували зупинитися в Сенеці та дослідити південь Істрії. Розумно дістатися до пляжів було неможливо, тому ми просто пройшли узбережжям і покотили в бік Словаччини. По дорозі ми зупинилися у Відні в торговому центрі, де, на наш подив, ні в кого не було масок. Купили тут дещо для Леонарда, бо він скоро стане школярем, а ввечері приїхали в порожній кемпінг на півдні Сенс.
Нам подобається Senec. Ми їздили потягом, орендували байдарки і загалом чудово провели час тут. Тут зустрілися близько семи родин з Ружомберка. Це була коротка поїздка, але вона нам добре підійшла до закінчення моєї декретної відпустки та початку нашого великого хлопчика в школі...
Komentáře
Додати коментар